Пролог

Дві модифікації ехолотів компанії Phiradar відрізняються лише типом використовуваного сонара. В однієї це трансд'юсер, який можна встановити на транець човна або на виносну штангу зі струбциною. В іншої – бездротовий датчик поплавця. Конструкція головних блоків збігається майже повністю, а програмне забезпечення ідентичне. У нашому огляді ми не тільки розповімо про специфіку застосування цих двох схожих пристроїв, але й поставимо собі несподіваним, на перший погляд, питанням – навіщо спінінгісту фідерне вудилище. Отже, знайомтесь – Phiradar FF168A та Phiradar FF168W.

Комплектація

Набір комплектуючих є абсолютно стандартним. У першому випадку це моноблок, тасьма для його перенесення, бочкоподібний випромінювач з кабелем довжиною близько шести метрів та спеціальна шайба-поплавець.

Функція останньої деталі – утримання датчика на поверхні води під час вимірювання глибини під лункою під час зимової риболовлі.

У другому варіанті замість трансд'юсера ви знайдете  плаваючий сонар і кабель для підзарядки вбудованого акумулятора від будь-якого джерела живлення з виходом USB.

Ще один додатковий елемент – антена, яка накручується на гвинтове різьблення головного блоку у його верхній частині.

Все вищезгадане добро ретельно упаковане у пластикову та картонну броню, яка захистить крихкі пристрої від неприємностей вантажоперевезень з неблизького Китаю.

Дві інструкції користувача російською та англійською мовами допоможуть розібратися у специфіці застосування приладів.

Конструкція

Оскільки найбільші відмінності сконцентровані в сонарах, з них і почнемо. Дротовий датчик обладнаний двопроменевим випромінювачем, що працює на частотах 83 і 200 кілогерц. Кут розгортки променів становить 60 і 20 градусів відповідно. У поплавочного локатора прощупування водної товщі відбувається із частотою 125 кілогерц та конусністю 45 градусів. За своїми параметрами обидва прилади сміливо можна віднести до середньої категорії складності.

На жаль, про дисплеї такого сказати не можна. Засіб візуалізації отриманої сонаром інформації має екран з діагоналлю трохи більше шести сантиметрів при роздільній здатності 128Х96 пікселів.

Для формування картинки використовуються чотири градації сірого кольору. Погодьтеся, різноманітністю образотворчих засобів екран не блищить. Проте на нього виводиться дуже багато інформації. Це дані про глибину (в метрах або футах), температуру води (у градусах Цельсія або Фаренгейта), ступінь заряду батарей та шкала відстаней до дна.

Поява риби в промені ехолота може супроводжуватися відповідними піктограмами різного розміру та даними про глибину їхнього знаходження. Незважаючи на велику кількість цифр і силуетів, інформація сприймається досить чітко на цьому невеликому екрані. Яскравість його освітлення та контрастність піддаються регулюванню з меню. Так само як і швидкість прокручування ехограми, і чутливість датчика. Додаткові налаштування – зміни діапазону глибин, включення збільшеного зображення певного горизонту змінюються не так часто, але також доступні. Список сигналів невеликий – при виявленні підводних мешканців та при виході на ділянку дна, глибинні параметри якого ви задали заздалегідь. Та й тим, хто вірить, що представлена ​​дугами, а не силуетами, риба частіше клює, виділений окремий пункт налаштувань. Якщо ви вирішите детально ознайомитись із двосторінковим списком опцій, рекомендуємо скористатися режимом симулятора. Тож ви швидше зрозумієте реакцію приладу на ваші дії. Латинська буква «S» на екрані нагадає вам, що численні рибки та цікавий рельєф під ними є плодом уяви китайських програмістів. Тому в умовах реальної риболовлі не поспішайте радіти достатку майбутніх трофеїв, а просто відключіть демонстраційну ехограму.

П'ять клавіш на передній панелі забезпечують навігацію по меню, включення та деякі спеціальні функції.

Наприклад, можна збільшити зображення придонного шару або увімкнути підсвічування. Управління ехолотами дуже просте, та й самі вони нескладні. За живлення моноблоків відповідає комплект батарейок формату «мизинчик» у кількості 4 штуки, які доведеться докупити окремо. Можна замінити акумуляторами аналогічного розміру, якщо вас не бентежить 20% втрата потужності сигналу. Гумові вставки між половинками корпусу та під кришкою відсіку елементів живлення уберегають від бризок, але за борт упускати прилад не варто.

Принципи роботи

Дротові датчики настільки щільно узвичаїлися рибалок, що з теорією та практикою їх застосування знайомі навіть люди, віддалено причетні до риболовлі. Але в нашому випадку не обійшлося без «косяків» з боку розробників. Монтажний майданчик прикручується до вушок трансд'юсера гвинтовим з'єднанням з гайкою-баранцем. Відстань від цих вушок до самого майданчика вийшла занадто маленькою для розгляду можливості її кріплення безпосередньо на транець човни.

У цьому випадку діжкоподібне тіло датчика буде розташоване під кутом до вертикалі, і прилад видаватиме спотворені дані про глибину. Тому ми рекомендуємо використовувати виносну штангу зі струбциною і монтувати сонар на її частину у відповідь за допомогою вищезгаданого майданчика Другий варіант кріплення – з'єднання вушок трансдьюсера з вушками штанги та затискач цього вузла за допомогою гвинта.  

Бездротові ехолоти досить свіжий винахід і з ними вдавалося половити небагатьом щасливчикам. Тому більше уваги приділимо датчику поплавця. Принцип використання досить простий. Прив'язавши улюбленим вузлом жовту сферу до кінця шнура, закидаємо. Вудлище для цього знадобиться потужне, адже вага датчика становить 75 грам. При падінні у воду, прилад замикає винесені на днище контакти, і випромінювач починає посилати сигнал у безодню.

Глибина її, до речі, не повинна перевищувати 36 метрів, інакше дна сонар не знайде. У трансд'юсера Phiradar 168A цей показник рівно вдвічі більший, але й 120 футів під кілем нам здається цілком достатньо. При зворотному підмотуванні відбувається вивчення рибальського рельєфу дна по екрану головного блоку та визначення перспективних точок лову. Необхідні дистанції можна відразу закліпсувати на шпулі котушки з урахуванням відстані до дна. Як бачите, все просто та логічно. Здавалося б – причому тут фідер у руках спінінгіста? Про це у наступному розділі.

На березі перевірити справність приладу та готовність його до роботи можна дуже легко. Для цього достатньо замкнути контакти пальцем. Якщо під кришкою жовтої сфери загоряється лампочка, то заряд батареї в нормі і поплавець готовий до сканування товщі води. Якщо ж світлодіод не спалахує, то напруга не досягає норми або сам сонар зламався. Тут необхідно помітити, що пластикова броня пристрою не відрізняється надмірною товщиною та міцністю. Занадто товстий шар пластмаси негативно позначився б на плавучості та вазі датчика. Тому ми рекомендуємо бути особливо обережними при всіх маніпуляціях з приладом на березі, покритому галькою або валунами і на гранітних набережних. Вкрай небажано закидати поплавок і водойми з твердим дном і глибиною менше одного метра – при приводнінні він може пробити товщу води і вступити в жорсткий контакт з дном, що призведе до розгерметизації капсули та виходу сонара з ладу.

Наші випробування на борту рибальського катера показали – поплавець не відрізняється видатними польотними якостями. Навіть довгим, дванадцятифутовим вудлищем його вдається послати тільки на дистанцію близько шістдесяти метрів. Відстань зменшиться при зустрічному або бічному метрі. Причина прозаїчна – володіючи пристойною масою, датчик має великий обсяг для забезпечення плавучості. Висока парусність заважає занедбанню «за горизонт». А виробник гарантує встановлення стійкого радіоконтакту з вісімдесяти метрів від рибалки. Ми не змогли підтвердити ці цифри під час випробувань. Відстань, на якій зв'язок встановлювалася склала 60 метрів, а обривалася – 67 метрів. Щоправда, варто зазначити, що виміри проводилися практично в центрі Києва, де численні джерела радіохвиль могли негативно вплинути на результати.

Усі наведені вище дані ретельно виміряні і ви можете переглянути відео-ілюстрацію випробувань на каналі kapitan.ua хостингу YouTube. Так само як і відео-огляд. від компанії Phiradar, Україна. Ми рекомендуємо витратити 20 хвилин вільного часу для ознайомлення з цими матеріалами, оскільки краще один раз побачити, ніж прочитати три рази.

В інших номінаціях, як визначення рельєфу, глибини, наявності підводних жителів, Phiradar 168A і його напарник впоралися непогано. Звичайно, в межах своїх можливостей. Найбільші проблеми виникали при виявленні зграй «білої» риби, що стоять «у підлогу води». В цьому випадку достаток значків і цифр ставало позамежним і зчитування інформації з екрану – практично неможливим.

 

Роздуми

Повернемося до питання – навіщо спінінгісту фідер?

Давайте уявімо наступну ситуацію. Ви – шанувальник «чистого» спінінга та такі слова як «тролінг» або «вертикалка» викликають у вас стійке неприйняття. Про фідерний і поплавковий лов мови тим більше бути не може. Ваш рибальський лінкор обладнаний ехолотом із транцевим розташуванням сонара. Нехай це буде Phiradar 168A. При постановці на точку, ви завжди орієнтуєтеся по GPS або берегових позначках і починаєте лов. А ось ваш колега, береговий поплавочно-фідерний рибалка, що вирішив урізноманітнити свій досвід спінінгового лову, став недалеко від вас на тій же брівці і перед початком облову акваторії зробив кілька десятків розкиданих за напрямами закидів. Через півгодини таких вправ він тільки почав джигування, а у вас в активі вже дві клювання. Але ще за годину суперник починає вас явно випереджати. І лише після перестановки човна та зміни кількох «якорів» ви розумієте причину. А їх може бути кілька. Земснаряд своєю невгамовною роботою змінив напрямок проходження брівки. Риба змістилася вгору чи вниз звалищем під впливом погодних умов. Кормові об'єкти поводяться «не погодою» і тому хижак зайняв нехарактерні для цієї пори року обрії. Довіряючи своєму досвіду та почуттю орієнтування, ви очікуєте результату, а ваш конкурент довіряє продуктам сучасних технологій. Перш, ніж почати лов, він уточнив актуальну ситуацію, витративши на це мінімум часу. Для аналогічного дослідження великої площі вам довелося зробити безліч проходів з транцевим датчиком. В той час, як власник Phiradar FF168W не сходячи з місця, зміг обстежити велику територію. Якщо вірити даним виробника, і прийняти відстань сталого зв'язку у вісімдесят метрів, то коло, що охоплюється, згідно з формулою, покриє площу в (80Х80Х3,14=20096) два гектари. Вражає, чи не так? Єдине, що залишається додати – це про клас вудлища. Нагадаємо, поплавець важить 75 грам. Небагатьом бланкам спінінгів по плечу відправляти таку вагу на всі необхідні вісімдесят метрів. У той же час фідер середнього та середньо-важкого класу та ще й з довжиною в 12-13 футів упоратися з таким завданням граючи і без перенапруги своїх кастингових можливостей. Тому іноді і спінінгіст може стати на якийсь час класичним англійським донечником. Принаймні, на кшталт використовуваного вудилища. І вибір краще зупинити на м'якому бланку, яким легше плавно розганяти сферу, що сильно парусається, на закиданні.

Висновки

Ознайомлення з двома моделями виробництва Phiradar показали їхню профпридатність у межах заяленої вартості. Прилади вийшли не дорогими – ціна становить близько 80-85 доларів. Окремо підкреслимо, що обидва сонари мають дуже непогані характеристики, властиві, як правило, обладнання більш дорогих моделей.

Сфера застосування моделі Phiradar FF168A досить вузька - спінінг з човна, тролінг та зимовий риболовля. Його побратим кишенькового формату більш універсальний. Він стане вірним помічником поплавочнику, фідеристу, короп'ятнику (на невеликих комерційних «карподромах»), береговому спінінгісту і навіть його човновому колезі, якщо ми переконали вас своїми роздумами.